ЛМФ-2025: як AI, криза і ком’юніті змінюють медійний ландшафт України
Привіт! Останнім часом ми з командою ГО “Має Сенс” та UMBA багато працюємо над удосконаленням пiдходiв до медiабiзнесу: адаптуємо способи монетизації, автоматизуємо рутину за допомогою AI i водночас уважно стежимо за станом ринку. Цьогоріч, будучи на Львівському медіафорумі, маючи багато нетворкінгу з колегами назбирав багато вражень та інсайтів i хочу поділитися ними з вами. Тож почнемо.
Камерна атмосфера й глибокi розмови
Львівський медіафорум залишає по собі відчуття камерності. Тут немає великої кількості залів i кількох паралельних подiй, куди учасники постійно намагаються встигнути, все спокійно та розважливо. Усе компактно, затишно, по-дружньому, але при цьому всьому дуже професійно: одна зала та загальний хол для кава-паузи, на вулиці є можливість “подихати свіжим повітрям”, як на мене, головне – нетворкінг, тому тут багато можливостей саме для цього.
Бути присутнiм на всiх дискусіях і виступах справа кожного, особливо для мене важливо бути в розмовах. Нетворкінг, інші люди, думки, вихід з бульбашки. Всі найкращі ідеї з'являються на межі контакту — це те, по що я їду на такі події. І саме в розмовах за кавою звучали головні на сьогодні речi, про стан медійної галузi в Україні.
Скорочення як норма: 7 з 10 команд зменшились
Ключовий iнсайт — це масштаб скорочень. Я говорив iз десятками колег. Для статистики: сiм iз десяти медіа скоротили команди. Причому не просто на дві-три людини. У когось було двадцять людей, а залишилось троє. В когось відбулось скорочення штату на 30%, у когось на половину. Тi, хто втримались, — це медіа які почали діяти відразу, чи медiа, які виграли гранти європейських фондів або мали подушку на “чорний день”, але й ті гроші вже закінчуються, тому навiть вони не впевнено дивляться вперед.
Інша сторона цієї ж монети — донори. Багато з них самi в шоцi. У розмовах звучало: "Нам теж скорочують фiнансування". Виявилось, що не тiльки медiа не готовi до нових умов, а й самi донорськi структури — у пошуку себе. Той самий ефект: iнституцiї, якi роками здавались незламними, теж зменшують команди, прибирають маркетинг i HR, лишають тiльки фахiвцiв на ключових напрямках.
В умовах скорочень і турбулентності в медіасередовищі природно з’являються вакууми — ніші, які ще вчора були зайняті сильними гравцями. Сьогодні деякі напрями втрачають підтримку, проєкти закриваються, аудиторії залишаються без звичних джерел. Але сам попит — не зникає. Це означає, що з’являється простір для нових ініціатив, більш гнучких і адаптованих до реальності.
Для тих, хто готовий швидко реагувати — це момент, коли можна не просто вийти на ринок, а й задати йому нову якість. Ми розглядаємо подібні зміни не як втрату — а як можливість створити нові робочі моделі, які спираються на бізнес-логіку, сталість і людську довіру.
Попереду — розвиток чи виживання?
Те, що відбувається зараз — це не криза росту, це криза виживання. Якщо говорити прямо, на ринку залишаються тi, хто або дуже швидко адаптується, або встигли відкласти гроші на "чорний день". Всі інші рано чи пізно перестануть існувати або трансформуються до невпізнаваності. Це виглядає як “кризовий штаб” в якому щодня треба приймати рішення. Іноді правильні, іноді ні, але вони мають прийматися швидко, без зволікань, інакше криза буде тільки поглиблюватися.
Багато колег кажуть: "Ми якiснi, але грошей немає". Я погоджуюсь що ваш контент якісний, але якість — це не лише про контент. Це ще й вміння управляти, шукати рішення, фандрейзити, будувати бізнес-моделі, заробляти, оптимізувати бізнес-процеси. Якщо ви чудово пишете, вам плюс в карму, але якщо не вмієте себе “менеджерити” — об'єднуйтесь iз тими, хто вміє. Інакше програєте не тому, що поганi — а тому, що не витримали темпу. Конкуренція за ресурси та нові виклики ринку як хвилі знесуть все на своєму шляху, а можливо, ви знайдите дошку для сьорфінгу і спіймаєте хвилю? Обирайте самі, як вам краще.
Штучний iнтелект — уже не майбутнє
Поки одні закриваються, інші шукають нові точки опори. В гру входить те, про що ще рiк тому говорили обережно: штучний iнтелект. В “Має Сенс” ми живемо зі штучним інтелектом, не просто тестуємо, а впроваджуємо AI в нашу щоденну рутину – від процесів в редакції до рекламного відділу та фандрейзингу. Бо де ще можна знайти коллегу/асистента/агента за умовні 100 доларів, який би виконував стільки роботи?)
Коли я розповiдав колегам, як ми автоматизували роботу редакції, пошук і перевірку інформації, новинної стрічки на сайтах Слов'янська та Чернівців, чи як працюємо над виявленням помилок з відпрацюванням заперечення сейлзами, або складанням рекламної пропозиції, чув у вiдповiдь: "А зробіть нам так само". Комусь цікаво навчання, комусь — готове рішення, це все окей, головне — не технологія, головне — сміливість її впровадити, мо готові допомагати.
В той саме час паралельно зустрiчаю спротив: "Я не довiряю ШI". I я не переконую. Я просто кажу: "Добре, не довiряй. Виграє не штучний інтелект, виграє людина яке вміє його застосовувати в людини яка з ним не працює. " Кожен обирає які “скіли” йому потрібні, тим паче в умовах обмежених ресурсів.
Ком’юніті, яке всі хочуть — але не всі готові будувати
Ще одна тенденція, яка промайнула майже в усіх розмовах — віра в силу спільноти. В якiсну, думаючу, довгострокову, живу і платоспроможну, щоб мати можливість регулярно підтримувати медіа. Читачi, партнери, донори — всi хочуть бути причетними до чогось бiльшого, нiж просто контент.
Підтримка від аудиторії, краудфандинг, розвиток читацьких ком’юніті — багато хто вважає це рятівним колом. Але мало хто усвідомлює, скільки часу і роботи це потребує. Його не будують за місяць. Це роки роботи, довіри, регулярності. Якщо почати зараз — через рiк точно будете в iншiй точцi. Я би спочатку починав з побудови ком'юніті в команді. Настільки замотаних людей в одному місці я вже давно не бачив! Кожен другий чи третій, говорить про те, що сил в команді майже не залишилося. Вигоряння команди – виклик НОМЕР ОДИН! Ми вже декілька місяців як започаткували зустрічі всередині команди, дякую нашій менеджерці з комфорту Маші Кучеренко (скажіть класна посада). І зустрічі не про роботу, вони про людей і для людей, вони про маленькі радощі і про тривогу, вони про сценарій до серіалу “Ким я хочу бути”, вони турботу та піклування один про одного. То чому це про побудову спільноти? Бо спільноти бувають різні, можливо, коли ви зможете створити спільноту людей всередині вашої команди, вам буде легше побудувати набагато більшу, яка так само буде розуміти чого підтримка один одного настільки важлива.
Обійняв
👩💻 Валерій Гармаш, співзасновник ГО "Має Сенс", керівник UMBA