Курс «Грант-менеджер у медіа» змінює підхід до себе і команди. Особиста трансформація випускників третього потоку
Коли ми в УМБА запустили курс «Грант-менеджер у медіа», щоб поставити для мети дати інструменти для фінансової стійкості редакцій. Але з кожним новим потоком усе більше бачимо: цей курс змінюється не тільки підходи до заявок, а й самих людей. Допомагає впорядкувати думки, побачити свої сили, подолати бар'єри й знайти нову точку опори в професії.
Навіть після завершення навчання учасники продовжують повертатися до пройдених тем, зростати у своїх командах, впроваджувати нові практики та передавати знання далі. Це вже не просто сертифікати чи подані проєкти — це особистісні трансформації, які впливають на цілу редакцію.
Ділимось історіями випускників третього потоку, які продовжують змінювати себе і свою команду вже після фінальної зустрічі. Про нову впевненість, системність, внутрішнє лідерство й віру в те, що гранти — це не складно, якщо знаєш, навіщо ти це робиш.
Курс, який навчив не тільки писати заявки, а й бути лідеркою
Марина Осіпова - журналіста, проєктна менеджерка, грант-менеджерка “Вісник Ч”
На початку курсу я навіть не уявляла, наскільки зміниться моє ставлення до організації роботи і до себе в командній взаємодії. Найбільше мене здивувало те, як я брала на себе ініціативу під час практичних завдань. Якщо я була включена в процес, то фактично організовувала роботу команди, згуртовувала людей, брала відповідальність за результат. Це стало для мене несподіванкою, бо в моїй основній роботі в Digital-команді немає такого досвіду – у нас невелика команда, і ми з колегою працюємо на рівних. Але саме на курсі я зрозуміла, що можу бути лідером, і це додало мені впевненості в собі.
Також я відкрила для себе важливий урок щодо підготовки презентацій. Завжди вважала, що можу імпровізувати і знайти вихід з будь-якої ситуації, навіть якщо чогось не знаю до кінця. Але під час фінальної презентації я не змогла зорієнтуватися через технічні труднощі – використання відео як основного елементу стало помилкою. Це було для мене неприємним відкриттям, але тепер я точно знаю: відео має бути лише додатковим елементом, а не основною частиною презентації.
Ще один цікавий момент – це те, як змінилася моя комунікація з керівником. Тепер під час обговорень він часто гуглить терміни, про які я говорю, і каже: "О, я тепер зрозумів, що ти мені кажеш". Це говорить про те, наскільки мої знання і підхід до роботи стали більш професійними і структурованими.
Проєкти на $50 тисяч уже не лякають: як змінилося моє мислення
Андрій Вавілов - керівник, головний редактор “Перший Запорізький”
Якщо порівняти мене на початку курсу і зараз, то найголовніше, що змінилося — це моє ставлення до власної роботи, рівень впевненості та розуміння процесів.
На початку курсу в мене було багато сумнівів. Я мав певний досвід роботи з грантами, але цей досвід був здебільшого самостійним, без системного навчання чи наставництва. Тому у мене постійно виникали питання: чи правильно я працюю? Чи вірно я формулюю мету та завдання? Чи коректно складаю бюджети? Чи взагалі мої підходи відповідають тому, як це має бути? Всі ці питання залишали мене в невизначеності.
Курс допоміг мені знайти відповіді. По-перше, я отримав змогу звірити свої напрацювання з реальними практиками, перевірити свої методи та підтвердити, що я рухаюся в правильному напрямку. Або, навпаки, побачити, де були помилки та що треба змінити.
Я також зміг глибше зрозуміти фінансовий бік грантів. Раніше я не завжди знав, які бюджети закладати, як правильно їх структурувати, які статті витрат є необхідними. Тепер це для мене набагато більш зрозуміла і системна робота.
Ще один важливий момент — змінилося моє сприйняття масштабів проєктів. До початку курсу я з острахом дивився на великі заявки, особливо ті, що стосуються міжнародних донорів. Мені здавалося, що це щось надто складне, що великі гранти — це історія для організацій із великими командами, а не для таких редакцій, як наша. Але в процесі навчання я побачив, що це можливо навіть для маленьких команд, якщо підходити до цього правильно.
Фактично, раніше я боявся навіть думати про заявки на 50+ тисяч доларів. Здавалося, що це якісь фантастичні суми, які точно не для нас. А зараз я вже подав дві такі заявки і розумію, що це нормальний робочий процес, яким можна і потрібно займатися. Так, це все ще викликає хвилювання, але тепер я не бачу в цьому чогось неможливого.
Також важливим відкриттям для мене стало те, що грантова діяльність має бути системною. Я завжди розумів, що вона важлива, але не завжди ставився до неї як до процесу, який має бути безперервним. Тепер я усвідомлюю, що якщо хочеш забезпечити стабільну роботу команди, потрібно не чекати моменту, коли закінчаться кошти, а постійно працювати над новими заявками, паралельно шукаючи можливості.
Окремо хочу відзначити, що курс не тільки дав нові знання, а й сформував нове оточення. Я побачив, що є багато людей, які так само, як і я, горять цією справою, що є конкуренція, яка мотивує рухатися вперед, і що ми всі стикаємося з подібними викликами. Це дало додаткову впевненість у тому, що я не один у своїх прагненнях і що грантовий менеджмент у медіа — це цілком реальний шлях розвитку для нашої редакції.
Тож, якщо підсумувати:
- Я позбувся сумнівів щодо власних навичок.
- Здобув структуровані знання про фінансовий бік грантів.
- Перестав боятися великих заявок і почав з ними працювати.
- Усвідомив важливість системного підходу до грантової діяльності.
- Отримав середовище однодумців, що підтримує та мотивує.
Зараз я бачу чіткий шлях, як розвиватися далі, і розумію, що всі ці зміни стали можливими завдяки курсу.
Замість страху — система: як я вперше зрозуміла логіку грантів
Людмила Опанасенко - грант-менеджерка Газета "Порадниця", дитячий Журнал "Розумашки"
На початку курсу мені здавалося, що грантові заявки – це щось складне, заплутане і незрозуміле. Навіть не знала, з якого боку до цього підходити, як правильно формулювати ідеї, як доносити свої думки до донорів. Здавалося, що це якийсь інший світ, до якого я не маю доступу. Я могла дивитися на заявку і просто не розуміла, як її заповнити, з чого почати. Це був бар’єр.
Але поступово, крок за кроком, ця структура почала вибудовуватись у голові. Я навчилася не просто заповнювати заявки, а й бачити в них логіку, розуміти, як складаються проєкти, як донори оцінюють пропозиції. Найважливішим відкриттям стало те, що це не набір хаотичних документів, а система, яку можна зрозуміти і навіть використовувати на користь.
Ще один момент – це моя робота з командою. Я почала чіткіше розуміти, як будувати комунікацію, як правильно розподіляти обов’язки, як аргументувати свої ідеї так, щоб вони сприймалися. Це стало важливим кроком до відчуття впевненості у своїй ролі.
Крім того, я поборола власний страх перед спілкуванням із донорами. Спочатку це здавалося чимось нереальним – розмовляти з представниками міжнародних фондів, розбиратися в їхніх запитах, аналізувати їхню логіку. Але коли ми мали можливість почути донорів і побачити їхню реакцію, я зрозуміла, що це такі ж люди, як і ми, зі своїми переживаннями та викликами. Вони не стоять осторонь, вони хочуть допомогти, і їм важливо, щоб наші заявки були зрозумілими, структурованими, логічними.
Окремо варто сказати про знайомство зі штучним інтелектом. Я навіть не думала, що це може бути настільки корисним у моїй роботі. Здавалося, що це якась технічна річ, яка не стосується мене. Але коли почала його використовувати, побачила, наскільки це цікавий інструмент. Він не просто допомагає, а підказує, структурує думки, дозволяє подивитися на текст з іншого боку. Тепер я розумію, що це не експеримент, а реальна можливість спростити процес підготовки заявок і зробити їх якіснішими.
Ще один важливий момент – це зміна в моєму мисленні. Якщо раніше гранти здавалися мені чимось випадковим, то тепер бачу в них чітку систему. Я знаю, що грантова заявка – це не просто текст, а логічно вибудувана історія, в якій все має бути обґрунтовано. Навчилася читати між рядками, розуміти, що саме важливо для донорів, і що має бути пріоритетом у написанні заявки.
Якщо підсумувати, цей курс дав мені не лише знання та навички, а й впевненість у своїх силах. Те, що здавалося мені складним і неможливим на початку, стало частиною моєї роботи. Я вже не боюся цього процесу, збагнула, як все працює, і знаю, що це посильно. Опанування новими інструментами значно спростять робочі процеси і примножать шанси на перемогу в грантових конкурсах.
А ще курс спонукав заключити партнерство, з тими організаціями, які поділяють наші цінності, – це значно підсилює грантові заявки. У планах – вихід на бізнес-партнерство. А також взятися за написання амбітних проєктів з діджиталізації, переходу офлайн-медіа в онлайн-формат. Найцінніше, чим збагатив курс, – це нові друзі-колеги і корисне знайомство з експертами.
Цитати з наших незабутніх планірок, тренінгів і зустрічей з ментором і надалі мотивуватимуть: «виграють ті заявки, які подаються», «дисципліна перемагає вдачу», «написання заявки – це марафон з обов'язковим залученням команди», «перед тим, як щось реалізовувати, треба дуже багато думати, але коли прийняли рішення, то починайте швидко діяти», «коли з’являються дедлайни, то мрія перетворюється на ціль».
Грантовий менеджмент став моїм новим напрямом у професії
Артур Матевосян - засновник ютуб-каналу "Матевосян News"
Якщо порівняти себе на початку курсу і зараз, то найбільшим відкриттям для мене стало усвідомлення того, що я можу якісно писати грантові заявки. Це було для мене абсолютною несподіванкою, бо я заходив на курс із відчуттям повного новачка в цій сфері. Я навіть не уявляв, як працює цей процес, що таке грантові механізми, як саме слід писати заявки, які існують вимоги та критерії. Мені здавалося, що це якась закрита сфера, куди можуть зайти тільки ті, хто вже має досвід і розуміння.
І ось буквально через кілька тижнів після старту курсу, коли я написав свою першу заявку, її високо оцінили. Причому це була не якась проста тестова заявка, а реальний проєкт із досить складними вимогами. Мені сказали: «Ти класно написав заявку, вона дійсно добре зроблена». Це стало для мене моментом справжнього усвідомлення: «Серйозно? Я тільки на цьому етапі, і це мені вдалося?»
Ця ситуація сильно додала мені впевненості у своїх силах. Адже до курсу мені здавалося, що для того, щоб грамотно писати гранти, потрібно роками працювати в цій сфері або мати якусь спеціальну підготовку. Але виявилося, що правильний підхід, структура навчання і підтримка тренерів можуть значно прискорити цей процес.
Ще один момент, який мене здивував, – це відкриття нового напряму у своїй діяльності. До курсу я сприймав себе передусім як журналіста, контент-мейкера, людину, яка створює інформаційний продукт для своєї аудиторії. Але курс показав мені, що грантовий менеджмент – це не просто окрема професія, а й інструмент, який може розширити мої можливості у зовсім несподіваних напрямках.
Наприклад, під час курсу я почав співпрацювати з колегами, допомагати їм у написанні грантів. Це не класична журналістська робота, не створення контенту, а абсолютно нова сфера, в якій я тепер почуваюся досить впевнено. Більше того, я зрозумів, що це може бути ще одним варіантом для кар’єрного розвитку. Останнім часом я навіть почав працювати з ветеранською спільнотою, допомагаючи їм розбиратися з грантовими можливостями.
Ще один цікавий момент – це те, як змінилося ставлення людей до мене після того, як вони дізналися, що я тепер вмію писати гранти. Для багатьох це звучить як щось особливе, ексклюзивне, навіть унікальне. Коли я кажу, що займаюся грантовим менеджментом, реакція завжди така: «Ух ти! А як це працює? А можеш розповісти більше?»
Це ще раз підтвердило мені, що я здобув не просто нову навичку, а й новий професійний статус, який відкриває переді мною нові можливості.
Тому головне, що мене здивувало у власному розвитку – це швидкість, із якою я зміг освоїти нову сферу, і ті несподівані перспективи, які вона мені відкрила. Я тепер не тільки журналіст чи контент-мейкер, а й людина, яка може залучати фінансування на проєкти, допомагати іншим у цьому і розширювати власні можливості. І це справді круте відчуття.
Нуль досвіду — п'ять заявок: як я зробила неможливе за три місяці
Катерина Булейко - грант-менеджерка Vezha.ua
Для мене цей курс став першим досвідом у сфері грантових заявок, і це було справжнім викликом. На початку я прийшла з нульовими знаннями, все було абсолютно новим і незрозумілим. Але за три місяці навчання я подала п'ять заявок, і більшість з них я оформила самостійно, навіть без допомоги менторки. Це для мене величезне досягнення, враховуючи, що раніше я взагалі не знала, як працює цей процес.
Декілька заявок, щоправда, відпали через регіональні обмеження, але сам факт того, що я змогла їх підготувати і подати, мене дуже здивував. Я не очікувала, що за такий короткий час зможу опанувати ці навички. На початку курсу це здавалося чимось надто складним і навіть нереальним, а тепер я впевнено рухаюсь у цьому напрямку. Цей прогрес дійсно показав мені, що я здатна на більше, ніж думала.
👩💻 Марія Кучеренко, програмна менеджерка UMBA