Знайти недостатньо: чому в епоху дезінформації журналісту доводиться перевіряти навіть «докази»

Печатка, підпис, дата, назва установи. Документ виглядає як доказ — і саме тому може ввести в оману.

В умовах глобальної дезінформації журналісту вже недостатньо знайти документ, фото, профіль людини чи запис у відкритій базі. Треба встановити, звідки взялася інформація, чи можна довіряти джерелу, чи не втрачений контекст і чи підтверджують знайдене інші незалежні джерела.

Про те, як це змінює OSINT і роботу журналістів, 18 вересня говорили під час тренінгу Катерини Яресько для Медіабази Чернівці «OSINT в умовах глобальної дезінформації: як змінюється робота журналіста».

Знайти інформацію — це лише початок

OSINT часто асоціюють насамперед із пошуком: знайти людину за цифровими слідами, встановити місце зйомки фото, відшукати документ або інформацію в реєстрі.

Але Катерина Яресько наголошує: OSINT-дослідження починається не із сервісу для пошуку, а з питання або гіпотези. Далі йдуть пошук інформації, її збереження, верифікація, аналіз і лише після цього — представлення результату. 

Умовно цей шлях можна скласти так: питання → пошук → збереження → перевірка джерела → перевірка інформації → незалежне підтвердження → аналіз → рішення про публікацію.

Особливо важливим цей алгоритм стає тоді, коли дезінформація виглядає переконливо.

Під час тренінгу Катерина розповідала про роботу над темою викраденого українського зерна. Російська дезінформація в таких випадках може підкріплюватися документами, які створюють видимість доказовості неправдивої версії подій. 

Тож знайдений документ може бути не відповіддю, а новим об'єктом перевірки.

Побачили документ. Що перевіряти?

Перший крок — походження. Хто опублікував документ? Звідки він з'явився? Чи можна дійти до першоджерела?

Далі — сама інформація. Чи підтверджують її інші джерела? Чи збігаються імена, дати, місця та інші деталі?

Але є ще один рівень, про який говорила Катерина, — валідність. Навіть справжня інформація не обов'язково доводить те, що ми хочемо з неї виснувати. Журналіст може правильно знайти факт, але неправильно встановити його значення або контекст.

Наприклад, знайдені ім'я, фотографія й адреса можуть бути справжніми. Але це ще не означає, що вони стосуються саме тієї людини, яку досліджує журналіст.

Тому важливо не лише запитувати «чи це правда?», а й «чи справді це доводить мій висновок?». І шукати підтвердження в кількох незалежних джерелах.

Доказ треба встигнути зберегти

Навіть перевірена інформація може зникнути.

Публікацію видалять, сторінку змінять, сайт перестане працювати, акаунт закриють. Тому Катерина радить архівувати знайдені докази ще до виходу матеріалу. 

Це важливо не тільки для самого журналіста. Один із принципів якісного OSINT-дослідження — можливість відтворити шлях від початкового питання до висновку. Якщо журналіст пояснює методику й показує джерела, інша людина має мати можливість перевірити, як отриманий результат.

Тому недостатньо просто зробити скриншот і покласти його в папку. Важливо зберегти контекст знахідки та її походження.

Те, що вдалося знайти, не обов'язково треба публікувати

OSINT дає журналісту можливість дізнаватися про людей значно більше. Але технічна можливість отримати інформацію ще не означає, що вона має з'явитися в матеріалі.

Катерина порівнює OSINT із гострим інструментом: ним можна встановити суспільно важливі факти, але необережне використання даних може нашкодити людині. 

Тому після запитання «чи правда це?» має з'явитися ще одне: «навіщо аудиторії це знати?»

Особливо якщо йдеться про персональні дані, місцеперебування людей чи іншу чутливу інформацію.

Журналіст теж залишає цифрові сліди

Ризики виникають і під час самого пошуку.

На тренінгу розбирали сервіси, які для роботи запитують доступ до телефонної книги користувача. Журналіст шукає інформацію про іншу людину — і водночас може передати сторонньому сервісу дані зі свого пристрою.

Тому потенційно ризикові OSINT-інструменти потребують окремих правил цифрової безпеки. Зокрема, Катерина не радила використовувати такі сервіси з особистого телефона. 

Тобто безпека — не окремий етап після розслідування. Вона починається в момент, коли журналіст відкриває черговий інструмент пошуку.

Не треба знати всі OSINT-сервіси

Інструментів, баз даних і методів стає дедалі більше. Одна людина фізично не може однаково добре знати їх усі.

Тому OSINT усе частіше стає колективною роботою: до одного дослідження можуть долучатися люди з різними компетенціями, а журналісти та редакції — співпрацювати, зокрема через кордони. 

Це змінює і саме уявлення про навичку OSINT. Важливо не знати напам'ять десятки сервісів, а розуміти методику роботи з інформацією: що ми хочемо встановити, де можемо це перевірити, які ще пояснення можливі та яких доказів бракує для висновку.

Від знахідки до доказу

Сучасний OSINT дедалі менше схожий на полювання за інформацією, яку ніхто інший не може знайти. Часто потрібні дані вже лежать у відкритому доступі.

Складніше інше: довести, що перед нами саме та людина, саме те місце, саме той документ і саме той контекст.

Тому професійність OSINT-дослідника визначає не кількість сервісів у закладках. Значно важливіше, чи можна пройти його шлях від початкового питання до висновку — і зрозуміти, на яких доказах цей висновок тримається.

В умовах глобальної дезінформації вміння знайти інформацію залишається важливим. Але не менш важлива навичка — сумніватися у знайденому і знати, як цей сумнів перевірити.

Марія Кучеренко, програмна директорка UMBA, менеджерка з комфорту ГО «Має Сенс»