Журналістка медіанапрямку ГО “Має Сенс” Марія Мартинюк передала автівку у підрозділ загиблого чоловіка

Біль від втрати коханої людини на війні неможливо виміряти чи загоїти словами. Проте навіть у найтемніші миті українські жінки демонструють неймовірну силу, перетворюючи свій розпач на дієву допомогу армії та пам'ять, що рятує життя.

У життя журналістки медіанапрямку ГО “Має Сенс” Марії Мартинюк війна принесла найважчу втрату — загибель коханого чоловіка. Та навіть крізь глибокий сум Марія зуміла простягнути руку допомоги туди, де її чоловік тримав оборону. Вона придбала та передала автомобіль для його підрозділу.

Ми спитали Марію про це рішення, зв'язок із побратимами чоловіка та про те, як триматися, коли здається, що світ зруйновано.

Твій вчинок — це неймовірний прояв сили та любові. Як до тебе прийшло рішення спрямувати ці кошти саме на авто для підрозділу твого чоловіка? 

Це рішення було прийняте майже одразу після того, як загинув чоловік. Машини на фронті - розхідний матеріал. І я знала, що в підрозділу є потреба в транспорті. Тож я подзвонила до командира, повідомила йому про своє рішення, ми обговорили всі деталі… Авто хлопці підбирали конкретно під потреби підрозділу, адже це мав бути транспорт підвищеної прохідності та з можливістю перевезення значних вантажів. 

Що для тебе особисто значило зробити цей внесок для його побратимів? Чи було це способом продовжити його справу?

Певною мірою це саме так і є… Я щодня працюю з новинами, щодня опрацьовую інформацію про обстріли, постраждалих, бачу як стрімко просувається фронт. Насправді, це дуже страшно, коли ти маєш покидати все і їхати невідомо куди, бо в тебе на порозі стоїть війна, коли ти не можеш прийти на могилу до рідної людини, бо територію окупували. Війна зруйнувала мою сім'ю, і я не хочу, аби нам з донькою довелося ще й втікати з дому. 

Військові записали для тебе дуже зворушливе відео з подякою. Що ти відчула, коли побачила його? 

Радість… Мені дуже приємно, що змогла бути корисною для хлопців. 

Якою була реакція хлопців, коли вони дізналися про твій подарунок? Чи підтримуєш ти з ними зв'язок зараз?

Вони також раділи. Так, з деким з підрозділу ми знайомі. Щодо спілкування, то в нас немає душевних розмов вечорами, наприклад, але якщо є та чи інша потреба - комунікуємо. 

Багато людей у стані глибокого болю закриваються в собі, але ти знайшла сили допомогти фронту. Що б ти порадила тим, хто зараз теж проходить через таку важку втрату і шукає сенси жити далі? 

Не зациклюватися на втраті й не шукати винних. Ось ці дві речі спустошують. Важливо пройти всі етапи сприйняття: біль, розпач, гнів…. Зрозуміти, що змінити нічого не можна, прийняти цю реальність і вчитися рухатися далі в ній. 

Приклад Марії доводить: навіть коли звичний світ руйнується вщент, життя завжди має сенс, якщо в ньому залишається місце для турботи, пам'яті та допомоги тим, хто продовжує боротьбу. Передане авто — це не просто метал і колеса, це живий щит для підрозділу її коханого та ще один крок до того, щоб війна більше ніколи не переступала поріг українських домівок.

Ми, як команда ГО “Має Сенс”, безмежно пишаємося нашою колегою. Її стійкість, велике серце та здатність перетворювати особистий біль на захист для інших — це приклад справжньої сили, яка надихає та тримає всіх нас.

Команда ГО "Має Сенс"