Як зрозуміти, що текст написав штучний розум — і чому це складніше, ніж здається

На заняттях мене часто питають про одне й те саме: «Як зрозуміти, що текст написаний через ChatGPT?» І зазвичай одразу додають: «Я ж бачу — там завжди одні й ті самі звороти. "Підкреслює важливість", "ключову роль відіграє", і обов'язковий висновок-переказ наприкінці».

А ви пробували перевірити Біблію через детектор?

Один із популярних детекторів — GPTZero — визначив Біблію як текст, написаний ШІ на 88,2%.

Ось із цього й почнемо.

Детектори не знають відповідь — вони вгадують

Програми на зразок GPTZero або Copyleaks не «бачать» штучний розум у тексті. Вони навчені розпізнавати паттерни: які слова йдуть після яких, наскільки передбачувана будова речення, чи є ритмічна одноманітність.

Проблема в тому, що ці паттерни не завжди показують, хто написав статтю. Людина може писати сухо й однотипно. Штучний інтелект — живо й непередбачувано, якщо його правильно налаштувати.

Короткі тексти роблять ситуацію ще складнішою: детектор просто не має достатньо матеріалу для аналізу. Це математичне обмеження, яке не можна обійти алгоритмом.

Як тоді розпізнати — якщо не через програму?

Досвідчене око помічає не слова, а звички.

Роздута важливість

 Штучний розум любить перебільшувати. «Це підкреслює важливість...», «відіграє ключову роль у...», «продовжує захоплювати аудиторію по всьому світу». Жодна людина в розмові так не каже. Ці фрази нічого не додають — вони просто займають місце.

Штампи

З 2022 року в текстах помітно почастішали певні слова: «заглибитися», «підкреслює», «ключовий». Якщо бачите їх у кожному другому абзаці — це сигнал.

Метроном замість ритму

Кожне речення — середньої довжини. Кожен абзац — три-чотири речення. Ритм не змінюється від початку до кінця. Людське письмо нерівне: спочатку коротке речення,  потім довге, потім знову може бути коротке - це не передбачувано.

Анонсування замість тексту

«Розгляньмо детальніше...», «У цьому розділі ми дослідимо...», «Нижче наведено огляд...» — штучний розум любить пояснювати, що він збирається сказати, замість того щоб просто сказати.

Висновок заради висновку

«Таким чином», «підсумовуючи», «загалом» — і далі переказ того, що читач щойно прочитав. Якщо думка вже висловлена, її не треба повторювати.

Відмова від позиції

«Може», «можливо», «деякі вважають», «є підстави думати» — без жодного конкретного прикладу чи джерела. Штучний розум уникає чітких тверджень, бо навчений не помилятися. Людина, яка щось знає, каже прямо.

Вікіпедія як практичний довідник

У Вікіпедії є стаття «Wikipedia:Signs of AI writing» — і вона значно детальніша, ніж більшість платних детекторів. Це не теоретичний матеріал, а зібрані реальні приклади з вікіпедійних правок: конкретні речення, конкретні слова, конкретні шаблони поведінки тексту.

Там задокументовано, наприклад, що слово «заглибитися» різко почастішало після 2022 року, а вже в 2025-му так само різко зникло — моделі навчили його уникати. Або що штучний інтелект системно замінює просте «є» на «слугує», «позначає», «представляє» — бо так звучить солідніше. Або що майже кожна стаття, згенерована через ChatGPT, закінчується розділом «Виклики та перспективи» із формулою «Попри успіхи, X стикається з труднощами...» — незалежно від теми.

Це не абстрактні поради. Це польовий довідник із прикладами, датами і навіть розбивкою по моделях: що писав один інструмент у 2023-му, що пише зараз, чим відрізняються різні системи між собою.

Як це використовувати: збережи статтю в проєкт до свого інструменту ШІ і перевіряй тексти через нього. Завантажуєш матеріал, питаєш: «Перевір за цим списком» — і отримуєш конкретні зауваження, а не розмиту відсоткову оцінку від детектора. 

А якщо хочеш писати так, щоб не впізнали?

Якщо ціль — обдурити редактора чи викладача, то це окрема розмова про етику. Але якщо ціль — робити, наприклад, рерайти та інші рутинні роботи — це корисна навичка.

Кілька практичних речей:

Прибери все, що звучить як прес-реліз. Якщо речення можна вставити в будь-який текст на будь-яку тему — воно зайве.

Зміни ритм навмисно. Після довгого речення — коротке. Крапка. Потім знову розгорни думку.

Додай конкретику, яку ШІ не може вигадати: дату, місце, ім'я, цифру з джерела, особистий випадок.

Заміни штамп на дію. Не «підкреслює важливість комунікації» — а «означає, що малі команди зможуть рухатися швидше».

Детектори ШІ — це бізнес на нашій невпевненості. Вони не дають точної відповіді. Вони дають відчуття контролю.

Справжній орієнтир — інший: чи є в тексті думка, яку міг висловити конкретний автор у конкретний момент? Чи є ритм, позиція, деталь, яку не знайдеш у тисячі схожих статей?

Саме тому на курсі «ШІ-апгрейд медіа» ми вчимося автоматизувати рутину: моніторинг, транскрибування, першу обробку даних, базові дописи за шаблоном. Не для того, щоб замінити журналіста. А щоб у нього з'явився час на тексти — розслідування, інтерв'ю, матеріали, де є позиція й відповідальність за кожне слово.

Тому приходьте на курс "Штучний інтелект для медіа", який стартує зовсім скоро, і разом розберемось що новенького є в AI-світі та як журналістам і медіаменеджерам це допоможе в роботі. 

Реєстрація: https://bit.ly/45J9Cqv  

Питання: https://bit.ly/3Z6OLtr

Юлія Машута, експертка з впровадження ШІ-інструментів в локальних редакціях