Як дбати про команду, коли немає HR: інструменти, які працюють в «Має Сенс»
Привіт! Мене звати Марія Кучеренко. Я програмна менеджерка UMBA та менеджерка з комфорту в ГО «Має Сенс». У журналістиці вже майже десять років, останні три з яких тісно працюю з локальними медіа. І, чесно, я в них закохана.
Бо це маленькі команди з трьох-п’яти людей, які одночасно ведуть сайт, соцмережі, TikTok, YouTube, пишуть заявки на гранти, продають рекламу, їздять на навчання… Словом, жонглюють десятком капелюхів одразу.
У великій редакції є відділ продажів, відділ відео, відділ новин і так далі... А тут усе роблять кілька людей. І так, у такому темпі ми вигораємо. Але водночас саме ці маленькі редакції для мене — герої. Саме їм потрібна підтримка, саме з ними я люблю працювати.
Я одразу уточню: я не психологиня і не буду давати порад у стилі «як лікувати вигорання». Моє завдання інше — поділитися інструментами, які ми в «Має Сенс» випробували на собі. Вони прості, майже нічого не коштують, але реально знімають напругу.
І тут важлива деталь: це не тільки про «турботу». Це про економіку
Дослідження Deloitte у Британії показало: кожен фунт, вкладений у ментальне здоров’я співробітників, повертається приблизно п’ятьма.
Як? Менше лікарняних. Менше людей, які сидять на роботі «вигорілі» й роблять вигляд, що працюють. Менше звільнень і нових пошуків. І, як результат, стабільні команди й більше продуктивності.
Виробництво рахує це у прибутку. А як у журналістиці?
Я впевнена, ви це бачили у своїх редакціях. Коли команда в тонусі — новини виходять вчасно, реклама продається, гранти пишуться, і головне — не витрачаються нерви керівника на постійний пошук замін.
Вигорання ж приходить із хаосу
Зараз слово «вигорання» звучить найбільше і це підтверджують дослідження — як міжнародних компаній, так і українського медіаринку. Люди прямо кажуть: «критичний дефіцит кадрів», «як втримати баланс після нічного обстрілу», «як не вигоріти, коли нас троє, а роботи на десятьох».
І це правда: вигорання завжди поруч, коли є хаос. Коли редакція намагається робити все одразу, коли немає чітких ролей чи пріоритетів.
Що реально працює? Фокус. Визначити, хто ви й у чому ваша сила. Якщо це новини — концентруйтесь на новинах. Якщо розслідування — будуйте роботу навколо них. Виграти можна не кількістю напрямів, а ясністю. Саме вона знімає зайве навантаження й дає команді відчуття контролю.
А якщо немає грошей?
Це питання також постійно присутнє. Бо сесія з психологом коштує від 1000-1500 грн за годину, і далеко не кожна редакція може це дозволити. Є програми підтримки для журналістів. З цим до прикладу працюють Mental Support for Media, RSF, НСЖУ. Але це як лотерея: треба пройти відбір чи виграти грант.
А що робити, коли грошей немає? Відповідь проста: є інструменти, які коштують нуль. І далі я ділюся саме такими — перевіреними на нашій команді, які можна впровадити навіть завтра.
Інструмент 1. Прописані бізнес-процеси
Звучить дивно: у блозі про ментальне здоров’я говорити про… інструкції. Але саме вони часто стають або причиною, або профілактикою вигорання.
Уявіть: новий журналіст десять разів на день питає редактора «а як це робити?». У результаті нервує і редактор, і журналіст. Стрес росте з обох боків. Вирішує все проста інструкція: прописати процес і зафіксувати його. Це може бути навіть один абзац у Google Doc чи сторінка у ClickUp (як у нас).
Прописані процеси — це не бюрократія, а спокій. Бо кожен у команді отримує карту, за якою можна рухатися без постійних перепитувань і нервів.
Інструмент 2. Узгоджені KPI
KPI — це домовленість у цифрах. Не «пиши, скільки зможеш», а чітко: «п’ять новин і три унікальні матеріали на день». Це одразу прибирає напругу «я думав так, а ти інакше» й дає зрозуміти: від мене чекають саме цього.
Для редактора це — впевненість, що матеріалів вистачить. Для журналіста — захищеність, бо вимоги прозорі. І що важливо: KPI показують, хто перевантажений. Якщо людина стабільно не витягує норму, це сигнал — або задач забагато, або процеси не працюють. А якщо стабільно перевиконує — теж сигнал: можна перерозподілити навантаження.
KPI — це дешевий, але потужний спосіб вчасно зняти зайвий тиск і запобігти вигоранню.
Інструмент 3. Опитувальники і 1-на-1 зустрічі
Я фанатка опитувальників. Але не заради «галочки», а заради розуміння, що відбувається з людьми всередині. Окрім іншого, ми робимо один базовий раз на два місяці. Там трохи більше десяти питань — про довіру, цікавість до роботи, взаємодію в команді. І є кілька, які прямо сигналізують про вигорання.
Але сам по собі опитувальник мало що змінює. Він працює тільки разом із 1-на-1 зустрічами. Це не планірка «що ти зробив», а розмова, де людина може виговоритися. Керівник у цей час не контролює, а слухає. Це простір для чесності, який будує довіру й дає команді відчуття безпеки.
Інструмент 4. Традиції та безпечні простори
Можливо, це звучить як «дрібниці», але саме вони тримають команду разом. У нас є «Зірковий чат», де ми вітаємо навіть з маленькими перемогами. Є традиція з днями народження: список бажань + невеликий спільний бюджет — і людина отримує сюрприз, який їй точно потрібен. Є зустрічі «Щоб що» — двічі на місяць, де ми граємо, сміємось і говоримо про особисте.
Такі простори і традиції — це нагадування: «Ти важливий». І саме вони пов’язують докупи всі інші інструменти: процеси, KPI, опитувальники. Це останній шар, який перетворює команду не просто на людей, що працюють разом, а на спільноту. До речі, про це все фоном ми постійно говоримо на наших курсах в Академії і окрім продажів, грантів, чи ШІ даємо ще й базове розуміння, як налаштувати бізнес-процеси в редакції.
А де взяти менеджера з комфорту?
Можливо, ви зараз читаєте і думаєте: «Маша, все звичайно класно, але у нас три людини в редакції. Де нам взяти ще одного?»
Відповідь проста: подивіться в команду. Майже завжди є хтось, кому природно хочеться створювати порядок, налагоджувати атмосферу, вітати з днем народження. Це може бути не окрема посада, а додаткова функція — за бажанням людини і з невеликою доплатою.
Але пам’ятайте: один фунт, вкладений у ментальне здоров’я, повертається п’ятьма. У журналістиці це означає: ви інвестуєте не лише в команду, а й у власний спокій як керівника.
Марія Кучеренко, програмна менеджерка UMBA, менеджерка з комфорту в ГО «Має Сенс».