Відкриті джерела — ще не доказ: як журналістам безпечно працювати з OSINT

Інформація з відкритих джерел може стати основою сильного журналістського розслідування. Але сама по собі вона ще не є доказом. Фото, відео, пост у соцмережі, запис у реєстрі чи дані зі злитої бази мають пройти перевірку, бути збереженими, співставленими з іншими джерелами й лише після цього можуть ставати частиною публікації.

Про це говорила Катерина Яресько під час онлайн-тренінгу “OSINT у журналістських розслідуваннях: спільноти, співпраця, верифікація”, який 25 червня організував регіональний хаб Інституту масової інформації “Медіабаза Чернівці”.

Катерина Яресько — завідувачка кафедри бізнес-журналістики і цифрових медіа Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця, журналістка розслідувального проєкту SeaKrime Центру “Миротворець”.

OSINT починається з питання

Спікерка пояснила, що OSINT — це не хаотичний пошук у відкритих джерелах. Робота починається з постановки задачі: що саме журналіст хоче знайти, яку гіпотезу перевірити і який факт має підтвердити або спростувати.

Після цього йде пошук інформації, її збереження, верифікація, аналіз, інтерпретація та представлення результату. Саме цей повний цикл відрізняє професійне розслідування від випадкового “знайшли щось цікаве в інтернеті”.

“Недостатньо просто знайти якусь інформацію і вже використовувати її в журналістському розслідуванні. Спочатку має бути постановка задачі: що саме ми шукаємо, що хочемо підтвердити, яка в нас гіпотеза”, — пояснила Катерина Яресько.

За її словами, в умовах війни OSINT став особливо важливим для журналістики, зокрема в роботі з темами окупованих територій, воєнних злочинів, переміщення суден, викраденого майна чи зерна. Там, де немає фізичного доступу до місця подій або безпечного контакту з джерелами, відкриті цифрові сліди можуть допомогти відновити картину подій.

Знайти — не означає довести

Один із головних акцентів тренінгу — верифікація. Катерина Яресько наголосила, що інформація з відкритих джерел має сприйматися не як готовий доказ, а як сигнал: тут варто шукати далі.

Журналіст має перевірити, звідки походить інформація, чи надійне джерело, чи не вирвані дані з контексту, чи справді вони підтверджують саме той висновок, який редакція хоче зробити.

“Верифікація потребує підтвердження з кількох незалежних джерел. Це правило при OSINT не змінюється: знайшли щось — дуже добре, але далі маємо працювати і знаходити підтвердження з інших джерел”, — зазначила спікерка.

На прикладах із практики SeaKrime вона показала, як у розслідуваннях можуть поєднуватися фото, відео, вебкамери, супутникові знімки, соцмережі, реєстри, архіви та інші джерела. Наприклад, рух судна можна підтверджувати не одним зображенням, а геолокацією, зміною осадки, датою зйомки, візуальними деталями, документами та іншими незалежними даними.

Докази треба зберігати до публікації

Ще одна практична порада спікерки — не відкладати архівування знайденого. В OSINT-розслідуваннях джерела можуть швидко зникати: сторінки видаляють, акаунти закривають, фото прибирають, камери змінюють ракурс, а чутливі фрагменти можуть замальовувати або ховати.

Катерина Яресько навела приклади, коли після публікацій у відкритих джерелах починали приховувати назви суден, закривати потрібні ділянки на вебкамерах або видаляти фото із соцмереж.

Тому журналістам важливо зберігати докази ще до публікації: робити скриншоти, архівувати сторінки, фіксувати посилання, дату, час, контекст і методику пошуку. Це допомагає не втратити джерело і дає можливість пояснити, як саме редакція дійшла до висновку.

Без етики OSINT може нашкодити

Окрему увагу під час тренінгу приділили етиці. За словами Катерини Яресько, розслідування — це гострий інструмент. OSINT дає журналістам доступ до великої кількості інформації, але не все знайдене варто публікувати.

Навіть якщо дані формально відкриті, саме журналіст вводить їх у суспільний обіг. Тому перед публікацією потрібно зважувати суспільний інтерес, право на приватність і можливі наслідки для людей, про яких ідеться.

Особливо обережно варто працювати з персональними даними, інформацією зі злитих баз, акаунтами в соцмережах і матеріалами, які можуть нашкодити людині або джерелу. Суспільна значущість має бути достатньо вагомою, щоб виправдати використання чутливої інформації.

Безпека журналіста — частина розслідування

Під час тренінгу також говорили про цифрову безпеку. Деякі OSINT-інструменти можуть збирати дані про користувача, контакти, пристрій або акаунти. Тому спікерка радила не працювати з такими сервісами зі своїх основних телефонів чи особистих облікових записів.

Для безпечнішої роботи можуть знадобитися окрема пошта, окремий акаунт, окремий пристрій або віртуальна машина. Це знижує ризик розкриття особистої інформації журналіста, редакції чи джерел.

Катерина Яресько також застерегла від завантаження конфіденційних документів у сервіси штучного інтелекту. ШІ може допомагати структурувати великі масиви даних, але він не є джерелом, може помилятися або вигадувати, тому всі висновки потрібно перевіряти за першоджерелами.

“Ми ніколи не посилаємось на ШІ, тому що це не джерело. Він генерує інформацію, він нам допомагає, але посилання мають бути на справжні джерела”, — наголосила спікерка.

OSINT працює краще у спільноті

Ще один важливий висновок тренінгу — OSINT дедалі більше стає командною роботою. Одна людина не може однаково добре знати всі реєстри, архіви, соцмережі, інструменти геолокації, хронолокації, пошуку за фото чи аналізу даних.

Тому для складних розслідувань важлива співпраця: між журналістами, незалежними дослідниками, OSINT-спільнотами, експертами з різних сфер і командами з інших країн.

Під час обговорення учасники ділилися власним досвідом роботи з відкритими джерелами, зокрема щодо тимчасово окупованих територій, російських реєстрів, телеграм-каналів, соцмереж і безпечного збору інформації.

На завершення Катерина Яресько підкреслила: OSINT не замінює журналістське розслідування, а робить його сильнішим. Але тільки тоді, коли відкриті джерела проходять шлях від знахідки до перевіреного, збереженого й етично використаного доказу.

Марія Кучеренко, програмна директорка UMBA, менеджерка з комфорту в ГО «Має Сенс»