Розмова між медійниками без рамок, сценаріїв і планів. Відповідаємо на 10 питань: що таке #якутебе
English below
Ми проводимо #якутебе щонайменше раз на місяць — починаючи з липня 2024 року. За цей час зустрічі стали чимось дуже своїм для тих, хто навчається або вже випустився з Академії. Це як традиція, яка підтримує, включає в розмову, дає простір побути в колі медійників, які проходять через схожі виклики.
Але нещодавно ми зрозуміли: що саме відбувається на #якутебе — знаємо тільки ми та ті, хто був хоча б раз. Для інших це може виглядати як ще один Zoom, або як лекція, де не ясно — можна щось сказати чи ні, треба щось “знати” чи просто прийти. І це гальмує участь, хоча насправді формат максимально простий і відкритий.
Тому ми вирішили чесно й по-дружньому відповісти на 10 найчастіших (або найпотрібніших) запитань про #якутебе: що це за зустріч, як вона проходить, для кого вона, і чому вона — не про форму, а про стан. Якщо вам було цікаво, але незрозуміло — тут є відповіді.
Що таке #якутебе?
#якутебе — це онлайн-зустріч, яку модерують Валерій Гармаш, співзасновник ГО «Має сенс» і керівник UMBA. Але насправді — це не про модерацію, а про простір. Простір, де можна бути собою, поділитися тим, що болить чи турбує, або просто послухати, як інші проходять через подібне.
Формат виник із дуже простого бажання — поговорити «як є», без страху, що не так скажеш, не те подумають, не в ту рамку впишешся. Це не лекція, не тренінг, не воркшоп. Це зустріч для своїх, з тими, хто розуміє, бо теж працює в медіа.
Хто може приєднатись до #якутебе?
Спочатку #якутебе замислювався як внутрішній формат для спільноти Академії. Але після кількох зустрічей ми зрозуміли: це потрібно не лише випускникам. У кожного є чим поділитися, а теплі розмови між медійниками — це те, що має сенс для багатьох.
Тому сьогодні #якутебе відкритий для всіх, хто працює у медіа, кому важливо відчути, що ти не один, не одна. Іноді вистачає просто подивитись у Zoom на обличчя інших людей, які переживають схожі речі — і вже стає трохи легше.
Я просто послухати, а не виступати — так можна?
Так, можна. Ніхто не тисне, не змушує говорити, ділитись або “активничати”. Якщо вам хочеться просто бути поруч, слухати інших, вловити настрій, відчути атмосферу — це ок. Присутність теж важлива.
Ми поважаємо різні стани й потреби. Хтось хоче виговоритись, а хтось — просто побути в колі. Обидва формати участі рівноцінні.
А якщо навпаки — хочу поділитись думкою, досвідом чи болем? Можна говорити?
Звичайно можна. Більше того — саме для цього і створений #якутебе. Тут є простір для щирості, підтримки, складних тем, важливих досвідів. Усі ми в роботі з медіа проходимо через непрості штуки — і іноді просто необхідно проговорити це з тими, хто розуміє.
Ми не оцінюємо, не перебиваємо, не виправляємо. Ми слухаємо. Іноді хтось знаходить рішення прямо під час розмови, іноді просто з’являється відчуття полегшення: ти сказав — і тебе не засудили.
Чи обов’язково бути активним в Zoom? Вмикати камеру, мікрофон?
Ми нічого не вимагаємо — і тим більше не змушуємо. Але якщо ви вмикаєте камеру, це допомагає іншим побачити: «О, там теж жива людина, а не чорний квадратик». Нам важливо знати, з ким ми в колі — не з формальних причин, а з людських.
Увімкнений мікрофон — теж необов’язковий. Якщо вам хочеться просто бути, слухати, кивати — це окей. Ми за комфорт, а не за “правильну участь”.
Чому ця подія взагалі має таку назву? #якутебе — це про що?
Бо ми завжди починаємо з простого: як у тебе? Не “які у вас результати?”, не “що в планах?” — а просто “як у тебе”. І так само щиро відповідаємо про себе. Це формат, де важливий не лише досвід, а і стан. І де до вас звертаються на «ти» — як до своїх.
Це запрошення до чесної розмови. Назва — це не форматування, а інтонація. Вона така ж, як і вся зустріч: відкрита, неієрархічна, пряма.
Чи записується ця зустріч? А якщо я щось особисте скажу?
Ні, ми не записуємо #якутебе. Це простір для довірливої розмови, де важливо почуватися в безпеці. Ніхто не зберігає відео чи аудіо — те, що сказано, залишається між тими, хто був у Zoom.
Іноді після зустрічей ми публікуємо узагальнені тексти — вони допомагають зберегти важливі думки, кейси, спостереження, які можуть бути корисні й іншим. Але там ніколи не згадується, хто саме щось сказав — без імен, без назв медіа, без деталей, за якими можна когось упізнати. Просто ідеї, які варто передати далі.
Скільки триває #якутебе і яка структура зустрічі?
Зустріч триває орієнтовно дві години — з 19:00 до 21:00. Але це не жорстка рамка. Ви можете приєднатися пізніше або піти раніше — без пояснень і попереджень. Формат максимально вільний.
Починаємо завжди з теплого “смолтоку” — хто де, як себе почуває, про що думає. З цього народжується тема. А далі — як піде. Це як бесіда за круглим столом: неформальна, але не порожня.
Про що ми там говоримо? І хто “задає тон” — модератор чи учасники?
Модератор — це Валерій Гармаш. Але насправді тон задають учасники. Ми ніколи не приходимо з готовим планом “про що говоритимемо сьогодні”. Тема народжується сама — з того, хто що приніс.
Іноді Валерій пропонує тему, коли в перші хвилини тиша. Але вже за кілька реплік усі знаходять, про що їм болить, цікаво або важливо говорити саме зараз.
Що мені дасть участь у #якутебе, якщо я й так перевантажений/на?
Це не ще один Zoom з чеклістами й індикаторами результативності. Це місце, де можна сказати “мені важко” — і тебе не запитають “а ти пробував(-ла) тайм-менеджмент?”. Тут не навчають, а слухають. Не оцінюють — а підтримують.
Можна сказати, що це наш спосіб бути в тренді «говорю і не соромлюсь». Бо в медіа ми часто тримаємо все в собі — а тут можна відпустити. Іноді, щоб стати сильнішими, достатньо просто виговоритись перед тими, хто теж знає, як воно — щодня мати справу з реальністю.
👩💻 Марія Кучеренко, програмна менеджерка UMBA, менеджерка з комфорту ГО "Має Сенс"
What is #yakutebe? Honest answers to 10 questions
We’ve been holding #yakutebe at least once a month since July 2024. Over time, these gatherings have become something familiar and meaningful for those studying at or graduating from the Academy. It’s become a kind of tradition — a space that supports, connects, and brings together media professionals facing similar challenges.
But recently, we realized: only those who’ve joined at least once actually know what happens at #yakutebe. For everyone else, it might look like just another Zoom call. Or a lecture where it’s unclear whether you’re supposed to speak up or just listen, whether you “need to know something” or can simply show up. And that hesitation stops people from joining — even though the format is simple and open.
So, we decided to answer the 10 most common (or most important) questions about #yakutebe — in a friendly and honest way. What is this meeting? How does it work? Who is it for? And why is it not about structure — but about state of mind. If you’ve ever been curious but unsure — here are the answers.
What is #yakutebe?
#yakutebe is an online gathering moderated by Valeriy Harmash, co-founder of “Makes Sense” and head of UMBA. But honestly — it’s not about moderation, it’s about creating a space. A space where you can be yourself, share what’s bothering you, or just listen to others going through similar things.
It started from a simple desire — to talk “as we are”, without fear of saying the wrong thing or not fitting the mold. It’s not a lecture, a training, or a workshop. It’s a gathering for our own — with people who understand because they also work in media.
Who can join #yakutebe?
At first, #yakutebe was created for the Academy community. But after a few meetings, we saw that this format was needed by more than just alumni. Everyone has something to share, and warm conversations between media people matter to many.
So now #yakutebe is open to anyone who works in media and needs to feel that they’re not alone. Sometimes, just seeing others’ faces on Zoom who are going through similar things already helps a bit.ʼ
Can I just listen without speaking?
Yes, absolutely. No one is pressured to speak, share, or be “active.” If you just want to be there, listen, catch the vibe, feel the space — that’s completely okay. Presence is meaningful too.
We respect different states and needs. Some people need to talk, others just need to be around people who get it. Both ways of showing up are equally valid.
And if I do want to share something — can I?
Of course. That’s what #yakutebe is for. It’s a space for honesty, support, and the hard stuff. Everyone in media goes through tough experiences — and sometimes you just need to talk it out with someone who gets it.
There’s no judgment, no corrections, no interruptions. We listen. Sometimes someone finds a solution during the talk. Sometimes it’s just relief — you said it, and nobody shamed you for it.
Do I have to turn on my camera or mic?
No pressure. But if you do turn on your camera, it helps others feel: “There’s a real person there, not just a black square.” It’s not a formality — it’s human.
Microphone? Same — not required. If you want to be there, listen, maybe nod along — that’s enough. We’re about comfort, not “proper participation.”
Why is it called #yakutebe?
Because we always start with a simple question: How are you? Not “what are your results?”, not “what’s your plan?” — just “how are you?” And we answer just as honestly. This space isn’t only about what you know or do — it’s about how you’re feeling.
It’s an invitation to real conversation. The name isn’t branding — it’s a tone of voice. Just like the whole meeting: open, equal, personal.
Is the meeting recorded? What if I say something personal?
No. We never record #yakutebe. It’s a safe space where people can speak freely. Nothing said is saved — it stays with the people who were there.
Sometimes, we share generalized write-ups afterwards — to capture key ideas, reflections, or useful cases. But we never mention names, media outlets, or any detail that could identify someone. Just the ideas worth passing on.
How long is #yakutebe and what’s the structure?
Roughly two hours — from 19:00 to 21:00. But it’s not strict. You can join later or leave earlier — no explanations needed. It’s as flexible as it gets.
We always start with a light check-in — where you are, how you’re feeling, what’s on your mind. That’s how the topic is born. Then it flows — like a round-table conversation: informal but meaningful.
What do you talk about? Does the moderator choose the topic?
Valeriy Garmash is the moderator. But it’s the participants who shape the conversation. We never come in with a preset topic — it emerges from what people bring that day.
Sometimes Valeriy suggests a theme if it’s quiet at first. But very soon, everyone finds what matters to them right now.
What’s the point of joining if I’m already overloaded?
This isn’t another Zoom with checklists and KPIs. It’s a space where you can say “I’m struggling” — and no one replies, “Have you tried time management?” No teaching, no judgment — just listening and support.
You could say it’s our way of being part of the “speak up without shame” movement. In media, we often carry everything alone — but here, you can let it out. Sometimes, to feel stronger, all you need is to say it out loud to people who understand.
👩💻 Mariia Kucherenko, Program Manager at UMBA and Comfort Manager at PO "Makes Sense".