Розмова між медійниками без рамок, сценаріїв і планів. Відповідаємо на 10 питань: що таке #якутебе
Ми проводимо #якутебе щонайменше раз на місяць — починаючи з липня 2024 року. За цей час зустрічі стали чимось дуже своїм для тих, хто навчається або вже випустився з Академії. Це як традиція, яка підтримує, включає в розмову, дає простір побути в колі медійників, які проходять через схожі виклики.
Але нещодавно ми зрозуміли: що саме відбувається на #якутебе — знаємо тільки ми та ті, хто був хоча б раз. Для інших це може виглядати як ще один Zoom, або як лекція, де не ясно — можна щось сказати чи ні, треба щось “знати” чи просто прийти. І це гальмує участь, хоча насправді формат максимально простий і відкритий.
Тому ми вирішили чесно й по-дружньому відповісти на 10 найчастіших (або найпотрібніших) запитань про #якутебе: що це за зустріч, як вона проходить, для кого вона, і чому вона — не про форму, а про стан. Якщо вам було цікаво, але незрозуміло — тут є відповіді.
Що таке #якутебе?
#якутебе — це онлайн-зустріч, яку модерують Валерій Гармаш, співзасновник ГО «Має сенс» і керівник UMBA. Але насправді — це не про модерацію, а про простір. Простір, де можна бути собою, поділитися тим, що болить чи турбує, або просто послухати, як інші проходять через подібне.
Формат виник із дуже простого бажання — поговорити «як є», без страху, що не так скажеш, не те подумають, не в ту рамку впишешся. Це не лекція, не тренінг, не воркшоп. Це зустріч для своїх, з тими, хто розуміє, бо теж працює в медіа.
Хто може приєднатись до #якутебе?
Спочатку #якутебе замислювався як внутрішній формат для спільноти Академії. Але після кількох зустрічей ми зрозуміли: це потрібно не лише випускникам. У кожного є чим поділитися, а теплі розмови між медійниками — це те, що має сенс для багатьох.
Тому сьогодні #якутебе відкритий для всіх, хто працює у медіа, кому важливо відчути, що ти не один, не одна. Іноді вистачає просто подивитись у Zoom на обличчя інших людей, які переживають схожі речі — і вже стає трохи легше.
Я просто послухати, а не виступати — так можна?
Так, можна. Ніхто не тисне, не змушує говорити, ділитись або “активничати”. Якщо вам хочеться просто бути поруч, слухати інших, вловити настрій, відчути атмосферу — це ок. Присутність теж важлива.
Ми поважаємо різні стани й потреби. Хтось хоче виговоритись, а хтось — просто побути в колі. Обидва формати участі рівноцінні.
А якщо навпаки — хочу поділитись думкою, досвідом чи болем? Можна говорити?
Звичайно можна. Більше того — саме для цього і створений #якутебе. Тут є простір для щирості, підтримки, складних тем, важливих досвідів. Усі ми в роботі з медіа проходимо через непрості штуки — і іноді просто необхідно проговорити це з тими, хто розуміє.
Ми не оцінюємо, не перебиваємо, не виправляємо. Ми слухаємо. Іноді хтось знаходить рішення прямо під час розмови, іноді просто з’являється відчуття полегшення: ти сказав — і тебе не засудили.
Чи обов’язково бути активним в Zoom? Вмикати камеру, мікрофон?
Ми нічого не вимагаємо — і тим більше не змушуємо. Але якщо ви вмикаєте камеру, це допомагає іншим побачити: «О, там теж жива людина, а не чорний квадратик». Нам важливо знати, з ким ми в колі — не з формальних причин, а з людських.
Увімкнений мікрофон — теж необов’язковий. Якщо вам хочеться просто бути, слухати, кивати — це окей. Ми за комфорт, а не за “правильну участь”.
Чому ця подія взагалі має таку назву? #якутебе — це про що?
Бо ми завжди починаємо з простого: як у тебе? Не “які у вас результати?”, не “що в планах?” — а просто “як у тебе”. І так само щиро відповідаємо про себе. Це формат, де важливий не лише досвід, а і стан. І де до вас звертаються на «ти» — як до своїх.
Це запрошення до чесної розмови. Назва — це не форматування, а інтонація. Вона така ж, як і вся зустріч: відкрита, неієрархічна, пряма.
Чи записується ця зустріч? А якщо я щось особисте скажу?
Ні, ми не записуємо #якутебе. Це простір для довірливої розмови, де важливо почуватися в безпеці. Ніхто не зберігає відео чи аудіо — те, що сказано, залишається між тими, хто був у Zoom.
Іноді після зустрічей ми публікуємо узагальнені тексти — вони допомагають зберегти важливі думки, кейси, спостереження, які можуть бути корисні й іншим. Але там ніколи не згадується, хто саме щось сказав — без імен, без назв медіа, без деталей, за якими можна когось упізнати. Просто ідеї, які варто передати далі.
Скільки триває #якутебе і яка структура зустрічі?
Зустріч триває орієнтовно дві години — з 19:00 до 21:00. Але це не жорстка рамка. Ви можете приєднатися пізніше або піти раніше — без пояснень і попереджень. Формат максимально вільний.
Починаємо завжди з теплого “смолтоку” — хто де, як себе почуває, про що думає. З цього народжується тема. А далі — як піде. Це як бесіда за круглим столом: неформальна, але не порожня.
Про що ми там говоримо? І хто “задає тон” — модератор чи учасники?
Модератор — це Валерій Гармаш. Але насправді тон задають учасники. Ми ніколи не приходимо з готовим планом “про що говоритимемо сьогодні”. Тема народжується сама — з того, хто що приніс.
Іноді Валерій пропонує тему, коли в перші хвилини тиша. Але вже за кілька реплік усі знаходять, про що їм болить, цікаво або важливо говорити саме зараз.
Що мені дасть участь у #якутебе, якщо я й так перевантажений/на?
Це не ще один Zoom з чеклістами й індикаторами результативності. Це місце, де можна сказати “мені важко” — і тебе не запитають “а ти пробував(-ла) тайм-менеджмент?”. Тут не навчають, а слухають. Не оцінюють — а підтримують.
Можна сказати, що це наш спосіб бути в тренді «говорю і не соромлюсь». Бо в медіа ми часто тримаємо все в собі — а тут можна відпустити. Іноді, щоб стати сильнішими, достатньо просто виговоритись перед тими, хто теж знає, як воно — щодня мати справу з реальністю.
👩💻 Марія Кучеренко, програмна менеджерка UMBA