Мільйон доларів, життя як медіапроєкт та формула стратегічного смутку: ідеї учасників курсу «Грант-менеджер у медіа»
Після завершення теоретичної частини тренінгів курсу «Грант-менеджер у медіа» ми вирішили дізнатися більше про те, як змінилось сприйняття учасників роботи з грантами. Саме тому поставили їм нестандартні запитання і отримали дуже цікаві та креативні відповіді, які саме чекайте далі.
Проєкт на мільйон доларів
Перше питання було про мрії, цілі й сприйняття великих сум, а звучало так: “Який проєкт ви б створили за мільйон доларів, маючи лише одну добу для розробки та 10 чашок кави?”
Ідеї учасників виявились дуже різноплановими – від відкритих просторів для молодих журналістів до VR-платформ та медіахолдингів, здатних змінити інформаційний ландшафт регіонів. Кожен з них бачить можливості для розвитку медіа не тільки в Україні, а й за її межами – навіть у космосі..
Марія Бондаренко з видання Pro100Media Краматорська пропонує створити Media Space — відкритий простір для молоді та студентів, де вони могли б здобувати журналістські навички в реальних умовах. У співпраці з UNITE.city молоді репортери працювали б на місцях подій, записували інтерв’ю та отримували підтримку менторів. Учасникам виплачували б гонорари за матеріали, готові до публікації.
Антоніна Бондарева, яка працює на сайті "Рені-Одеса" та газеті "Одеське життя” мріє реалізувати проєкт мультикультурної резиденції у Бессарабії, яка стала б візитівкою України для міжнародної аудиторії.
Тетяна Шевченко, яка працює у інтернет-виданні Южне.City розробила б концепцію “Медіаграмотність 360°” — VR-платформи для навчання медіаграмотності. Завдяки технологіям віртуальної реальності користувачі могли б опинитися всередині різних сценаріїв поширення фейків та навчитися протидіяти дезінформації.
Юлій Микула з Infopost.media пропонує дивитися в майбутнє: його ідея — створення інформаційної агенції для колонізованих планет Сонячної системи. Її завданням було б забезпечити швидкість та достовірність новин у нових космічних реаліях.
Віталіна Пухир з видання Odesa Online мріє створити медіахолдинг, який охоплюватиме всю Одещину, зокрема її південні райони. Структура холдингу включала б сайт, радіо, соцмережі та друковані видання, орієнтовані на літню аудиторію та мешканців сіл. Головна мета – створити настільки потужний і привабливий медіаресурс, щоб у людей не залишалося жодного бажання звертатися до російських джерел, яким у Бессарабії поки що віддають перевагу замість українських.
“Ми не тільки пропонували б якісний контент, а й м'яко переконували б людей у тому, що українське – це краще,” – зазначає Віталіна.
“Я б створила запас паперу на три роки й виписала друковану газету “Весть” для 200 тисяч жителів Чернігівської області та міста Чернігова. Я б купила три макбуки, п’ять айфонів, машину та офіс. З машиною, офісом, запасом паперу і передплатою я була б непереможна", - каже Ольга Макуха редакторка газети “Весть”.
Життя як медіапроєкт
Друге питання було спрямоване на те, як учасники бачать свій шлях крізь призму творчих викликів та професійного розвитку: “Якби ваше життя було медіапроєктом, як би ви його назвали?”
У відповідях відобразилися їхні характер, прагнення та досвід: хтось обирає сміливість як життєве кредо, інші балансують між дедлайнами та адреналіном, а дехто мріє про спокійний відпочинок — колись у майбутньому.
Марія Бондаренко назвала б свій проєкт “Сміливі мають щастя. Завжди”. Її життєве кредо – долати страхи та отримувати задоволення від нового досвіду.
Антоніна Бондарева жартує, що її медіапроєкт мав би назву “Коли я піду на відпочинок...”. Кожен розділ починався б з планів на відпочинок, але реальність завжди підкидає інші завдання.
Тетяна Шевченко вбачає своє життя у назві “Нескінченний дедлайн: Хроніки журналіста”, що відображає постійну динаміку роботи та безупинний потік історій, які потребують уваги та висвітлення.
Віталіна Пухир хотіла б бути проєктом типу «Світ навиворіт», але більше про життя екстремалів.
Формула стратегічного смутку
І останнє питання було націлене на те, щоб зрозуміти, як медійники справляються із невдачами - “Як учасники курсу справляються з поразками та невдачами? Чи мають вони власні стратегії для подолання розчарувань і як це допомагає їм рухатися вперед”. Їхні відповіді показують, що успіх у медіа – це не тільки про ідеї, а й про вміння перегорнути сторінку, зробити висновки й шукати нові можливості.
Марія Бондаренко нагадує, що провали – це частина шляху до успіху. Навіть у винахідника пилососа Dyson було понад 400 невдалих прототипів. Її стратегія – з'їсти солоденьке та спробувати знову.
Антоніна Бондарева спочатку мовчки переживає поразку, але швидко перемикається на нові ідеї. Її улюблена реакція: “Слава Богу!”, адже інколи виконання планів може бути складнішим, ніж здається.
"Перші рази, після відмов була на межі депресії, але тепер намагаюся проаналізувати, що зробила не так. Потім кажу: 'Ну і фіг з ним. Наступного разу виграємо. Йдемо далі.”, - ділиться Віталіна Пухир
Тетяна Шевченко дозволяє собі засумувати, але лише ненадовго. Вже за кілька днів вона шукає нові проєкти та можливості. Її формула стратегічного смутку – не застрягати в невдачах, а використовувати їх як поштовх до наступних кроків.
Юлій Микула бачить у кожному програші новий шанс для самовдосконалення. Його стратегія: узяти тістечко, проаналізувати помилки та з новими силами рухатися до наступних цілей.
Учасники курсу доводять: справжній успіх у сучасних медіа приходить до тих, хто здатен вчитися на помилках, швидко генерувати нові ідеї та рухатися вперед, попри труднощі.
👩💻 Наталя Голодюк, комунікаційна менеджерка UMBA x 👩💻 Марія Кучеренко, проєктна менеджерка UMBA