Гроші від бізнесу чи гроші від аудиторії. На чому медіа реально може вижити?

Гроші від бізнесу чи гроші від аудиторії. На чому медіа реально може вижити?

Перед дискусією 56% учасників опитування були готові більше покладатися на гроші бізнесу, 19% — на підтримку аудиторії. Ще 25% не визначилися. Із такого розподілу почався батл «Гроші від бізнесу чи гроші від аудиторії — на чому медіа реально може вижити?», організований ГО «Має Сенс» та UMBA на Donbas Media Forum 2026.

Редакції зіставили власні доходи, витрати й умови роботи. Їхні приклади показали: рекламний контракт може приносити значну суму, а читацька підтримка — накопичуватися через регулярні внески. В обох випадках результат залежить від людей, які системно розвивають цей напрямок.

У дискусії взяли участь Таїсія Гармаш («Має Сенс»), Лариса Гнатченко («Слобідський край»), Богдан Порохняк («Наука.юа»), Юлія Канзеба («ТРИБУН»), Ольга Зима («Доступ.медіа») та Наталя Куліді («Місто і річка»). Модерувала Марія Кучеренко, програмна директорка UMBA.

Рекламний дохід залежить від цінності аудиторії та роботи з клієнтом

У «Слобідського краю» рекламна діяльність забезпечує понад 60% доходів. Її розвиває відділ із трьох людей. Пакет, який поєднує газету, сайт і соцмережі, коштує близько 15 тис. грн, розповіла Лариса Гнатченко.

Для «Наука.юа» перевагою стала спеціалізація та розуміння інтересів читачів. Богдан Порохняк навів приклад партнерського матеріалу із Samsung вартістю 60 тис. грн: редакція пояснювала фізику складних смартфонів через тему, цікаву її аудиторії.

«Ми продаємо рекламодавцю доступ до аудиторії, яку ми збирали руками», — пояснив Богдан Порохняк.

Ці суми описують різні продукти й ринки. Їх об’єднує робота, яку редакція виконує до продажу: збирає аудиторію, вивчає її та формує пропозицію для бізнесу. Саме це допомагає пояснити клієнту, за що він платить.

Найм сейлза потребує часу на вихід до результату

Таїсія Гармаш запропонувала орієнтир для регіонального медіа: 50 тис. грн продажів у перший місяць роботи менеджера з подальшим зростанням до 100–120 тис. грн на місяць через пів року. Вона наголосила, що очікування залежать від масштабу медіа, аудиторії та місцевого ринку.

Для редакції це означає необхідність планувати період розвитку продажів: підготовку пропозицій, пошук клієнтів, переговори та повторні контакти. Поряд із виручкою потрібно враховувати оплату праці й витрати на виконання замовлень.

Інше обмеження показує досвід «Наука.юа»: продажами займається сам засновник. За його словами, можливості залучати більше клієнтів упираються у власний час. Навіть за наявності попиту розвиток доходу потребує відповідного ресурсу всередині редакції.

Спільнота може покривати конкретні витрати ще до повної самоокупності

У «Міста і річки» понад 180 підписників забезпечують близько 10% щомісячного бюджету. Наталя Куліді описала цей внесок через зрозумілий для редакції еквівалент — приблизно півтори зарплати.

«Доступ.медіа» за пів року залучило 32 підписники. Підтримка аудиторії та продаж мерчу разом становлять до 5% доходів. За розрахунками Ольги Зими, приблизно 100 учасників спільноти дозволили б покривати зарплату її менеджерки.

У «ТРИБУН» спільнота приносить 10–15 тис. грн щомісяця. Для порівняння, реклама та інші комерційні проєкти за квітень–серпень дали 379 тис. грн.

Ці приклади допомагають ставити проміжні фінансові цілі: яку саме витрату може покрити спільнота та скільки підтримувачів для цього потрібно. Водночас регулярність внесків потребує постійної взаємодії — пояснення цінності роботи медіа, уваги до учасників і виконання обіцяного.

Мерч може збільшувати внески, навіть коли мало заробляє сам

У крамничці «Міста і річки» футболка коштує приблизно 1 300 грн, а закладена маржа становить близько 100 грн, без урахування нових тарифів доставки.

Проте мерч вплинув на інший показник: за словами Наталі Куліді, середній щомісячний внесок учасника спільноти зріс із 139–140 до 190 грн. Поява рівня підтримки з можливістю отримати мерч спонукала частину людей обирати більший внесок.

Отже, оцінювати такий продукт варто також через його вплив на підтримку медіа. Важливо рахувати повну собівартість і перевіряти, чи додаткові надходження виправдовують витрати на виготовлення та обслуговування.

Обидві моделі потребують окремої відповідальності

У фінальному раунді учасники назвали умови, за яких не радили б редакціям свій підхід. Для продажів це неготовність працювати з відмовами. Для спільноти — відсутність людини, яка розвиватиме взаємодію, або ресурсу на регулярну роботу.

Показовою стала й умовність поділу на сторони батлу. Богдан Порохняк, який представляв рекламу, повідомив, що спільнота приносить «Наука.юа» близько 40% бюджету. Медіа вже поєднує обидва джерела, а вибір основної ставки залежить від його можливостей.

Практичне питання для редакції — хто відповідатиме за напрямок, яку суму він має приносити та яких витрат потребуватиме. Без цих відповідей навіть переконливий приклад іншого медіа складно перенести у власну роботу.

Після дискусії: 72% обрали бізнес, 28% — аудиторію

У фінальному опитуванні 72% відповідей припали на рекламу та партнерства з бізнесом, 28% — на підтримку аудиторії. Варіант «Поки не знаю» отримав 0%.

На початку учасників запитували, на чиї гроші вони більше готові покладатися для фінансової стійкості медіа. Наприкінці — яку модель недонорського доходу обрали б основною ставкою на найближчі два роки. Формулювання відрізнялися, але обидва голосування показали перевагу бізнесу серед тих, хто відповів.

Водночас наведені кейси залишають редакціям конкретне завдання: порахувати економіку обраного напрямку. Які витрати він покриватиме, хто його розвиватиме й за який час можна очікувати результату — саме ці відповіді перетворюють модель доходу на робочу фінансову опору.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та German Marshall Fund of the United States — Transatlantic Foundation (GMF TF). Її зміст є виключною відповідальністю ГО «МАЄ СЕНС» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу або GMF TF. 

Марія Кучеренко, програмна директорка UMBA, менеджерка з комфорту ГО «Має Сенс»