Яка ситуація з грантами - донори розповідають про фінансування медіа
Про що говорять донори? Який розподіл фінансування між медіа зараз і чого чекати найближчими роками? Чи можливо постійно жити на грантах, або вже зараз медіа має сенс думати про свою фінансову стійкість та диверсифікацію доходів?
Про це говорили на зустрічі з трьома донорами в рамках фінального тренінгу другого потоку курсу "Грант-менеджер у медіа". На зустріч зібрались:
- Світлана Жолобайло - директорка Програми UMPP, Оленка Власова - менеджерка Програми UMPP з IREX,
- Дмитро Зінчук, тимлід, керівник проєктної команди в ГО “Інтерньюз-Україна”,
- Кирило Савін, Програмний директор по Україні Академії DW
Цікавий момент - не тільки медіа цікаво побачити та почути донорів, а і представникам донорів важливо поспілкуватись із медіа, тому у нас це ситуація win-win.
Обговорили кілька питань і ось різні погляди представників донорів на одну і ту ж тему.
Про фінансування медіа зі Сходу України
Нині все частіше в медійних колах лунають думки, більшу фінансову підтримку надають організаціям зі Сходу України, хоча інші говорять, що вона зменшилась. Думки представників донорів про цю ситуацію розділяються.
“Коли почалось повномасштабне вторгнення грантери надавали підтримку всім. Це була допомога з релокацією, підтримкою редакцій. Ми свій бюджет переформатували та надавали підтримку нашим медіапартнерам. Зараз бачу, що дають підтримку туди, де є більше потреб. По нашій програмі працюємо з усіма партнерами, які знаходяться в усіх регіонах України. Тому не можемо сказати, що підтримуємо Схід України, а працюємо з усіма медіа. Підтримка донорів починає зменшуватись і її пріоритетність буде змінюватись на відновлення, інноваційні ідеї”, - зазначила Світлана Жолобайло.
Своєю чергою Оленка Власова каже, що на Сході України зараз більше ініціатив. Можливо, звідти більше заявок іде і тому більша підтримка. В тих грантах, що мали по програмі IREX, найбільша кількість заявок була саме зі Сходу.
Дмитро Зінчук об'єднав Схід України в лінію фронту. Зазначає, ця дискусія велась до повномасштабки і для нього особисто зменшення проєктів для прифронтових медіа не відчувається.
“Ця кількість як була, так і лишається, тому б не говорив про зменшення. Ще до початку повномасштабного вторгнення здавалось, що більшість проєктів заточена на цю аудиторію. В певний момент складалося враження, що зменшився інтерес медіа до цього, бо проєктів було більше, ніж цільової аудиторії.
Зараз з більшою імовірністю ви натрапите на проєктів, де цільова аудиторія буде прифронтова територія. Часто мета проєктів - не просто підтримати медіа з цих регіонів, а висвітлювати суспільно-важливі події, працювати над комунікацією реформ. Донори зацікавлені в медіа, які працюють близько лінії фронту, включно з Чернігівщиною, Київщиною, Сумщиною та релокованими ЗМІ. Як на мене, зараз, медіа зі Львова важче отримати підтримку, ніж медіа зі Слов'янська чи Краматорська”, - пояснив він.
За словами Кирила Савіна, є багато грантових оголошень, в яких присутня подібна вимога і, як правило, це проєкти, які фінансуються Євросоюзом.
“Всі донори поділяються на два рівні - первісні донори великі гравці, які самі мають гроші та за певними правилами/процедурами/пріоритетами роздають їх. Донори другого рівня мають свою інфраструктуру та отримають гроші від вищих донорів і розподіляють їх. DW академія - донори другого порядку. Вимоги щодо надання підтримки тим чи іншим регіонам, або ж, наприклад, умова гендерної рівності формулюється донорами першого рівня і пов'язані з певними політичними пріоритетами, які має той чи інший донор.
Умова щодо пріоритетності певних регіонів в Україні (схід / південний схід) задаються донорами найвищого порядку. Конкретно в Україні це все що фінансується Європейською комісією”, - сказав представник донора.
Про співвідношення поданих проєктів та наявного фінансування
“Ті гранти, що ми адмініструємо, мають маленькі бюджети - 3 000 - 4 000 доларів. І ми знаємо, що подається приблизно та кількість учасників, на скільки є гранти. Немає такого бюджету, щоб долучити ширшу аудиторію, бо це річна програма. Але програма з великим бюджетом (мільйон і більше) більше виділяє на гранти і співвідношення буде більше. З мого досвіду, чим більше грант, наприклад, 150 000 - 200 000 доларів то подається менше організацій, бо не всі мають спроможність. Якщо говорити про пул між 40 000 - 80 000 доларів, то тут найчастіше бачимо різнопланові заявки і може бути 10 людей на одне місце та більше, тому конкуренція висока. Якщо говоримо про менші гранти - до 15 000 - 20 000 доларів, то подаються в основному друковані газети, яким потрібні кошти на друк та операційні витрати”, - пояснила Оленка Власова.
Дмитро Зінчук вказує, що насправді кількість проєктів велика і донори навіть конкурують між собою. Є донори, які не представлені в Україні, але надають підтримку українцям. Вони публікують це на своїх сайтах та не завжди доходить до українців.
“На проєкті ЕПІК від Інтерньюз Нетворк ми мали 215 заявок на 12 місць. По партнерських проєктаї бачу, що кількість заявок сягає 160-180 заявок. Це проєкти на створення локального контенту та висвітлення локальних ситуацій. Коли ми мали проєкт транскордонний, то кількість заявок була менша в рази. Варто розуміти - чим більше кількість редакцій підтримується, тим менший розмір самої підтримки.
Я думаю, що чим далі, тим ставатиме складніше, бо кількість проєктів, навіть контентного спрямування, зменшується. Про інституційну співпрацю важко говорити, там одиниці підтримки на пряму. Це робить, наприклад, Інтерньюз Нетворк.
Існує конкуренція серед донорів за грантерів. Тут під питанням якість заявок. Найчастіше відразу відпадають за недотримання банальних технічних відмов, чи часу робота на ринку. Конкуренція іде за відповідального партнера, який не тільки успішно зробить, а й покаже свій імпакт. Зараз донори дуже хочуть історій успіху і борються за досвідчені редакції, які можуть це зробити”.
Кирило Савін пояснив, що грантодавці будь-якого рівня працюють не завжди за однією схемою, а їх існує кілька.
“Класична схема - починається з оголошення про можливість отримати грант, далі приймаються заявки і оголошується рішення про фінансування. Інша схема - це довготривале стратегічне партнерство, де немає опенколів, а присутня стратегічна співпраця від трьох років, коли обираються партнерські організації, проводяться переговори, визначається спільне бачення та виділяються кошти. Ще є схема - стратегічне партнерство, де знаходиться партнер, який сам далі може роздавати гранти.
Зараз грантодавці здебільшого це глобальний захід - англо-саксонська підгрупа (США, Англія) та континентальна Європа (всі інші). Різність підходів до схем полягає в оцій різниці грантодавців”.
При цьому він не сказав би що є співвідношення поданих проєктів та наявного фінансування, бо все залежить від проєктних умов.
Про тенденції у грантовій підтримці та диверсифікацію доходів
Світлана Жолобайло пояснила, що по її програмах в IREX підтримували будь-які потреби. Дивились, де потрібна підтримка найбільше. Через рік змінились потреби і можливості донорів. І вже дивились більше, чи є потреба підсилити організацію та могли надавати гранти на диверсифікацію доходів.
“Мова про диверсифікацію доходів ведеться вже досить давно. Донорська підтримка не буде вічною, буде зменшуватись або змінювати пріоритетність. Тому тут варто думати про диверсифікацію доходів, здобуття нових вмінь та знань, а не фокусуватись виключно на контентних проєктах”, - зазначила вона.
За словами Оленки Власової, в IREX зараз фінансування стабільне. На 2025 рік будуть стабільно працювати по узгоджених програмах і бюджетах.
А от Дмитро Зінчук впевнений, що треба було диверсифікацію робити ще два роки тому.
“Перше - не можна покладатись на одного донора, треба мати співпрацю з двома-трьома. Друге - реклама в скруті, але якщо медіа бачить свій потенціал в цьому напрямку, то варто працювати. Третій - продакшн, куди входить створення спецпроєктів і так далі. В такому випадку варто мати хороше портфоліо. Це як замовлення від міжнародного донора на розробку певних тем, тут треба вкладатись в авторів, операторів”.
Кирило Савін зазначив, що підтримка для України на наступні роки п'ять зменшуватись не буде.
“Якщо є можливість диверсифікувати і не бути залежним від грантів - треба було зробити ще вчора. Якби були не гранти, а тільки реклама - то все одно треба диверсифікувати”.
👩💻 Марія Кучеренко, проєктна менеджерка UMBA